Глиня́ни — місто в Україні, адміністративний центр Глинянської міської об’єднаної територіальної громади, Львівського району, Львівської області.Розташоване за 10 км від залізничної станції Красне і за 41 км на схід від Львова. До 01.01.2020 р. входило до складу Золочівського району.Колишній райцентр.
Сироварний завод, фабрика художніх виробів.
Біля міста розташована відома пізньопалеолітична Глинянська стоянка.
У давнину місцеві жителі віддавали перевагу житлам з глини. Назва міста Глиняни походить від Роду Глинян, які прийшли на це місце і заснували місто Глиняни. А прийшли вони з захопленого в 1136 році, хрестоносцем Альбрехтом Медведем, міста Лучин, нині це німецьке місто Ленцен. Вперше згадане в документах від 1379 року, коли місто Глиняни перейшли у власність польського короля, хоча поселення існувало й раніше.
Магдебурзьке право отримане 1397 року з рук Владислава ІІ Ягайла. Він же передав глинянські маєтності роду Крушельницьких.
21 травня 1497 року під Глинянами було скликано посполите рушення шляхти.
У податковому реєстрі 1515 року в місті документується відсутність попа (отже, уже тоді була церква), наявний міський млин[5].
31 липня 1572 р. в Глинянах відбулась конфедерація воєводств Руського та Подільського.
1578 — містечко отримало право на проведення 3-х ярмарків на рік.
Оскільки місто стояло на перетині торговельних шляхів, справи в місцевих торгівців і ремісників йшли непогано. Але й ординці сунули все тими ж шляхами. Тому в Глинянах 1603 року збудували дерев’яно-земляний замок, оточений глибоким ровом.
З 9 вересня по 12 вересня 1604 року у Глинянах відбувся генеральний збір об’єднаного українсько-польського війська, яке 20 червня 1605 року захопило Москву.
Середмістя брали в тісне кільце передмістя: Війтівство, Задвір’я, Долішня, Застав’я, Підзамче, Мельники.
Місце збору коронного війська (десятки тисяч солдатів і шляхтичів збирались в Глинянах, очікуючи на похід).
Після Першого поділу Польщі у 1772 році Гліняни опинилися під владою Австрії.
1830 року місто мало свій магістрат, входило до складу Золочівського округу (крайсу).
1866 року — відкрили ткацьку школу.
Єврейське населення у 1910 році становило 2418 осіб.
Напередодні Першої світової війни діловодство в містечку Глиняни велося українською мовою.
У листопаді 1918 року у містечку організовується місцева адміністрація ЗУНР. Організатором української адміністрації став Ґалан Володимир.
У 1918-1939 роках місто знову належало Польщі.
У 1939 році в місті проживало 4563 жителі, у тому числі 1859 євреїв (41%), 1573 українців (34%), 1121 поляків (25%) та 10 інших національностей. Майже всі євреї були вбиті під час Голокосту в 1941-1943 роках, тоді як поляки були переміщені до нових кордонів Польщі після 1945 року
У 1939-1941 роках окупований СРСР, у 1941-1944 роках німці, в 1944-1945 роках знову СРСР.
У 1940—1961 роках, за винятком періоду німецької окупації, місто було центром Глинянського району УРСР. З 1945 р. В СРСР, Українській Радянській Соціалістичній Республіці, а з 1991 року в незалежній Україні.
Після Другої світової війни тут проживало лише близько 1700 мешканців, переважно українців. З роками місто знову розвивалося і досягло нинішнього рівня 3103 жителів.
